Депортувати не можна залишити

грудня 21, 2011Життя-буття, Люди, Труднощі

Сьогодні я отримала одного листа, і вирішила опублікувати дещо, що написала майже півроку тому, але все ніяк не хотіла оприлюднювати. Це історія одного нашого співвітчизника, навіть двох, яких доля занесла в Чилі, і вони опинилися в дуже скрутному становищі. Тож, ось ця написана тоді історія.

“Я дивлюся на годинник і бачу – 10:43. Через 17 хвилин почнеться зустріч, і я вже майже до неї доїхала, як раптом згадала, що не залишила ключі від квартири подрузі, яка має в цей час сидіти з моєю дитиною. Від зустрічі відмовитися не можна, до дитини і назад за 17 хвилин я не доїду.

…далі »

Про міжнародні посилки в Чилі

грудня 13, 2011Життя-буття, Чилі

Хочу розказати про приємний досвід онлайн-шопінгу і онлайн-чилійських державних органів 🙂

Купили ми місяць тому в магазині Asos.com трохи одягу для чоловіка. В Чилі, звичайно, можна багато чого купити, ось тільки на таких струнких і безпузих, як він, рідко коли знайдеш щось пристойне за розумну ціну. Тому завжди, коли кудись їдемо і десь щось на нього бачимо, купуємо про запас. А тут з Asos ще й доставка по всьому світу безкоштовна, і розміри, які треба є, і моделі, які подобаються. Воно й не дешевше, ніж тут, але в магазин фізично не треба йти – вже легше.

Оскільки ми вибрали ось ту таки безкоштовну доставку, до Чилі пакет теліпався рівно місяць. Як правило, коли я купую щось по Інтернету десь закордоном (ebay, amazon, ozon.ru тощо)
…далі »

Таки перемогли

грудня 5, 2011Життя-буття

Я ось прийшла хвалитися. Є в мене в Чилі товариш. Українець. Живе тут. Розумний страшенно, але нікому про це не каже. Навіть мені. Але я ж здогадуюся. Бо спілкуємося з ним мало не кожен день, уже років п”ять. (Абзац вийшов якийсь бджолиний, одні “ж” 🙂

От спитаєш у нього щось, і знаєш же, що дурницю спитав, але він тобі ніколи не скаже “що з дурнем розмовляти”, а, навпаки, напише довгого-довгого листа з поясненнями. Я навіть після таких листів думаю, що на мене ще є надія. Надія на Надію, так.

І от мій чоловік, любитель FayerWayer.com місяць тому у своєму Рідері знаходить повідомлення про …далі »

В останній день осені, який не є останнім днем весни подумалося

листопада 30, 2011Життя-буття

Вдома сьогодні останній день осені, 30 листопада, а в нас ще досі триває весна і маємо 30 градусів спеки зранку в тіні. Вчора термометр в машині показував 45 градусів на асфальті, і це при тому, що вологість тут дуже низька – в квартирі он 33%…

Цікаво, що тут зміна пір року відбувається не 1 числа, як у нас, а 22. З одного боку логічно, що люди орієнтуються за днями зимового та літнього сонцестояння, а з іншого боку досі не можу до того звикнути.

Як не можу звикнути називати весною ось таку от спеку,  для мене літо починається, коли на вулиці більше 22 градусів 🙂

А ось до свята Нового року при палючому сонці я вже звикла, хоча ще й досі в липні-серпні тутешніх дощових, маю враження що от-от випаде сніг і будуть зимові канікули. 🙂 Виходить, що в мене 2 Нові роки за рік, один справжній, а другий уявний.

Завтра починаю проект “Грудень” – надихнулася ось December Daily 2011 | 25 Ideas and Story Inspirations З малим усілякі такі штучки стають значно цікавішими!

Гарного вам останнього осіннього дня!

Про нашу суботу, 5 листопада 2011 року

листопада 17, 2011Життя-буття, Фото

Коли я була вдома, до мене звернулися з газети “Коропщина” розказати про те, як мені там живеться в Чилі. Часу на зустріч для інтерв”ю в мене вже не було, то ж я пообіцяла написати розповідь і надіслати їм потім. Щоб вбити всіх зайців за один вистріл, вирішила поділитися цією розповіддю і тут.

Я час від часу читаю пости у спільноті “Один день из моей жизни”, тож вирішила зробити щось подібне і розказати про одну нашу типову суботу.  На цей раз, 5 листопада 2011 року.

Я прокинулася раніше за хлопців. Оскільки кожної суботи ми кудись їдемо – купувати щось чи просто гуляти, виходжу на балкон подивитися, яка погода. Що мені найбільше подобається в нашій теперішній квартирі – це те, що зразу навпроти немає сусідів, хоча живемо ми в надзвичайно людному місці.

Вигляд з тераси

…далі »

Жменька фотоспогадів. Україна 2011

вересня 30, 2011Діти, Життя-буття, Фото

Коли ми 19 серпня вилітали на Україну на 2 місяці, мені здавалося, що це так багато часу і що я стільки всього встигну! Тепер глянула – а вже 30 вересня. Та я б і сьогодні нічого не сіла робити (“сіла робити”, смішно, пра?), але так сталося, що татко поїхав по гриби, а мамі треба було кудись теж сходити, то я залишилася з малим вдома одна…

І тут я згадала, як це воно – залишатися з ним вдома і намагатися щось зробити. Всі мами майже двохрічних дітей то знають. Мале дитя і робота – речі дужеважкосумісні. І, коли мої батьки повернулися і забрали малого, я взялася за голову! Сіла, розписала план на найближчі 15 днів і тепер, як в отой університетсько-сесійний період, хочу встигнути за 2 тижні те, на що потрібно, принаймні, 2 місяці.

Мене вже давно чекають: …далі »

Жменька фотоспогадів, або Звіт за період відсутності :-)

липня 12, 2011Життя-буття, Фото

Привіт усім! Ми вже другий тиждень намагаємося жити без допомоги няні – вона перееїхала жити на південь країни, до своєї дочки. До поїздки на Україну (скоро! але не кажіть нашій українській бабусі – це сюрприз) наймати нікого не будемо, то ж вчимося самі вести домашнє господарство, виховувати дитину і ще й трохи працювати 🙂 Третє вдається не дуже.

А поки що – короткий звіт.

У деяких маленьких хлопчиків дуже відросло волосся. Чилійська бабуся каже його не стригти – бо зима.
Зачіска

Поки дитина спить, мама вчиться користуватися …далі »

У вас діти теж такі цифрові аборигени?

березня 22, 2011Діти, Життя-буття

Мені тут прислали подивитися відео про 2-річного хлопчика, який володіє iPad’ом краще, ніж я ложкою.

[kml_flashembed movie="http://www.youtube.com/v/MGMsT4qNA-c" width="425" height="350" wmode="transparent" /]

…далі »

Як ми не сходили в зоопарк, але прибрали планету

березня 5, 2011Життя-буття, Люди, Фото

сумний тигр

Минулих вихідних ми хотіли сходити в зоопарк. Я вже уявляла, як Андрійко буде тикати своїм рожевим пальчиком у звірів і казати:”О-оо!”, робити назвичайно круглі очі, а потім казати “оу!-оу!-оу!” на високих нотах. Його мовою так називаються будь-які звірята. А саме: котики з першого поверху нашого будинку, собачки з сусіднього корпусу та пінгвіни з “Мадагаскару”. Саме для того, щоб дитина усвідомила, що на світі бувають інші чотирилапі, ми вирішили повести її в зоопарк. …далі »

Тепер ми велосипедисти

лютого 7, 2011Життя-буття

Минулої суботи ми з Андрійком придбали велосипед. Тепер жовтий шолом у руках малого означає “Мама! Поїхали!”

А все почалося з мого чилійського товариша Алехандро. Алехандро не користується кредитними картками, вирощує на балконі черв”яків у …далі »


Copyright © Українка в Чилi. All rights reserved.