Винахідливий Андрійко

лютого 25, 2013Діти

Сьогодні зі мною розрахувалися двома купюрами по 5 тисяч песо. Гарні рожеві папірці відразу привернули увагу нашого працьовитого сина. Спочатку він забрав обидві купюри, потім щедро з мамою поділився і одну-таки мені повернув.

Носився він з тими грошима, носився і доносився. Ходить, шукає: ¿Dónde está el гроші? (іспанською слово dinero – гроші – вживається в однині, тому el гроші і не los гроші 🙂

І не знаходить. Взялися ми всі шукати. І не знаходимо. Ну мені вже не так весело, хоч і 5 тисяч не дуже великі гроші (приблизно 10 доларів США), і вони колись знайдуться, і сама винна…. Він це бачить і відчуває і раптом кричить: Мама, encontré! (мама, знайшов!)

Я радію, іду до нього, а воно….

…далі »

Наші будні

лютого 19, 2013Діти, Фото

Ось так і живемо.

…далі »

Вперше в ефірі! Алехандра Патрисія аka Аля

лютого 10, 2013Діти, Загальне, Фото

Щось уже багато постів у мене без фотографій! Виправляюся і покажу вам своїх діток. Моїх дорогеньких Андрійка та Алю. Та “кавьор” :)) як же ж без нього. І так, дітки в мене чубаті, з народження :))

From

…далі »

Як ми говоримо. Замальовки

лютого 7, 2013Діти

Андрію зараз 3 роки і майже 3 місяці. Я в такому віці (кажуть батьки) вже не тільки багато говорила, а й читала. Чоловік каже, що він до 3 років взагалі майже нічого не говорив. Андрійко ж тільки-тільки починає говорити зрозумілою мовою. Як правило, це іспанська. Проте слова, якими чоловік не говорить до сина, малий уживає українською. А найсмішніше те, що він дуже тонко копіює наші з чоловіком інтонації, в залежності від ситуації.

***

Вчора були у нас гості. Двоє дівчаток, 2 і 6 років, росіянки. Малий мене просить: “Мамі, quiero сочок” (quiero – хочу). Я йому:”Добре. Ти знаєш де, піди візьми” На кухні маємо цілу шафку тільки для його соків, молока, печива тощо, аби Андрійко міг у будь-який момент сам піти і взяти, якщо я в той час щось роблю.

…далі »

Про моє дитинство і Андрійкове

жовтня 12, 2012Діти, Життя-буття, Чилі

Учора в групі на ФБ “Русские в Чили” (вона закрита, то не даю тут посилання) хтось опублікував фотографію закутаної від холоду дитинки, ви, напевно, вже сто разів її бачили в інтернетах:

Показала малому. Від довго-довго дивився на неї, потім питає:

…далі »

Про мовні успіхи Андрійка

вересня 25, 2012Багатомовність, Діти, Життя-буття

Моїй дитині скоро виповниться 3 роки. Перші слова, наполовину свого виробництва, наполовину українські він почав говорити досить пізно – десь у півтора роки. Думаю, це пов”язано з тим, що він росте в багатомовному оточенні, а ще кажуть, що хлопчики пізніше заговорюють. Подивимося, адже на черзі у нас дівчинка 🙂

З часом малий почав говорити все більше і більше слів українською, а тоді раптом бах! – заговорив іспанською. Причому, що більшу частину часу проводжу з ним я, мультфільми ми дивимося рівномірно, як українською, так і російською, іспанською, англійською мовами, з татом – іспанською, з оточенням – як випаде, бо у нас кожного дня якосьмовні гості. Кажуть, що

…далі »

Жменька фотоспогадів. Україна 2011

вересня 30, 2011Діти, Життя-буття, Фото

Коли ми 19 серпня вилітали на Україну на 2 місяці, мені здавалося, що це так багато часу і що я стільки всього встигну! Тепер глянула – а вже 30 вересня. Та я б і сьогодні нічого не сіла робити (“сіла робити”, смішно, пра?), але так сталося, що татко поїхав по гриби, а мамі треба було кудись теж сходити, то я залишилася з малим вдома одна…

І тут я згадала, як це воно – залишатися з ним вдома і намагатися щось зробити. Всі мами майже двохрічних дітей то знають. Мале дитя і робота – речі дужеважкосумісні. І, коли мої батьки повернулися і забрали малого, я взялася за голову! Сіла, розписала план на найближчі 15 днів і тепер, як в отой університетсько-сесійний період, хочу встигнути за 2 тижні те, на що потрібно, принаймні, 2 місяці.

Мене вже давно чекають: …далі »

У вас діти теж такі цифрові аборигени?

березня 22, 2011Діти, Життя-буття

Мені тут прислали подивитися відео про 2-річного хлопчика, який володіє iPad’ом краще, ніж я ложкою.

[kml_flashembed movie="http://www.youtube.com/v/MGMsT4qNA-c" width="425" height="350" wmode="transparent" /]

…далі »

Про футбол і чилійську школу

червня 15, 2010Діти, Життя-буття, Чилі

Мій чоловік не любить футбол. Ні грати, ні дивитися. Але, як сам він зізнається, спортивні події такого масштабу, як чемпіонат світу та ще за участі збірної його країни, пропускати не можна. Та тут навіть якщо захочеш  – не зможеш. Про цей чемпіонат світу – тільки й новин на телебаченні, тільки й розмов усюди. І боронь Боже зізнатися, що тобі то нецікаво!!!

Завтра Чилі грає з Гондурасом. За місцевим часом – о 7:30 ранку. Практично всюди дозволено прийти на роботу о 10-й або дивитися матч на робочому місці. На деяких підприємствах працівники скинулися і купили телевізор спеціально під цю подію. Кажуть, потім той телевізор буде розіграно в лотерею між колегами.

Ну той весь ажіотаж у дорослих можна зрозуміти. Але ж як я була здивована, коли подружка, з якою я ходила колись на батьківські збори, переслала мені лист від класної керівниці (1-го класу!) до батьків. Не можу таким не поділитися. Ось його переклад:

“…хочу повідомити, що в школі усі класи отримали дозвіл на перегляд учнями ігор нашої збірної. В ці дні учні можуть прийти у спортивній формі та, якщо мають, у футболці збірної, а також прийти в капелюхах, з прапорами, пір”яними мітлочками, тобто, з будь-якими речами, які стосуються даного спортивного свята. Після закінчення матчу уроки будуть відбуватися як зазвичай, а учні повинні будуть переодягнутися в шкільну форму. Дозволяється брати з собою щось смачненьке, аби їсти під час перегляду матчу. Дякую панові Габріелю Ідальго, татові Лукаса, за те що він нам запропонував свій телевізор. Проте, я вирішила краще принести свій власний, щоб уникнути відповідальності. У дні, коли грає збірна Чилі, школа відкриє свої двері раніше.”

Зараз на годиннику 23:35. В такий час за вікном, як правило, дуже тихо. Але сьогодні я ВЖЕ чую гудіння дудок і скандування Chi-chi-chi! Le-le-le! Vamos Chile! Підозрюю, що завтра наш з Андрійком пійдом буде не о 8, а десь о 5-й: народу ж треба ще до офісів доїхати!

Словом,  vamos Chile!

Виховання українських козаків в чилійських умовах. Бабусі

червня 2, 2010Діти, Життя-буття, Люди

Я тут подумала: якби за орендовану квартиру платилося за кількість днів перебування, цього місяця ми б заплатили тільки за тиждень. Спочатку ми літали в Нью-Йорк на запрошення (і за спонсорування) дідуся, а потім випадково застрягли у бабусі в Ла Серені (місто на півночі Чилі, в 500 км від столиці).

Це вимушене заслання спонукало мене на написання своєрідного порівняння двох бабусь мого сина, чилійської і української.

Моя мама, бабуся Оля, приїхала до нас на 5-й день від народження Андрійка і пробула з нами 37 днів. За ці 37 днів я пройшла “курс молодого бійця”, склала випускні іспити, і перестала боятися бути мамою. Моя мама була завжди поруч, допомагала порадами і справами, але ніколи не тисла. Вона була непомітною мамою. Мамою-феєю.

Мама чоловіка, бабуся Патрисія,  була першою, хто дізнався, що Андрійчик уже хотів народитися. Саме її номер я набрала о 5 годині ранку в неділю. Ця жінка, мені здається, ніколи не втрачає самовладання. Вона попросила мене не хвилюватися і тримати її в курсі і повідомила, що зможе приїхати тільки в понеділок ввечері, бо на ранок у неї запланована нарада. Вона стала непомітно присутньою свекрухою. Свекрухою-феєю.

Бабуся Оля …далі »


Copyright © Українка в Чилi. All rights reserved.