Сьогодні зі мною розрахувалися двома купюрами по 5 тисяч песо. Гарні рожеві папірці відразу привернули увагу нашого працьовитого сина. Спочатку він забрав обидві купюри, потім щедро з мамою поділився і одну-таки мені повернув.

Носився він з тими грошима, носився і доносився. Ходить, шукає: ¿Dónde está el гроші? (іспанською слово dinero – гроші – вживається в однині, тому el гроші і не los гроші 🙂

І не знаходить. Взялися ми всі шукати. І не знаходимо. Ну мені вже не так весело, хоч і 5 тисяч не дуже великі гроші (приблизно 10 доларів США), і вони колись знайдуться, і сама винна…. Він це бачить і відчуває і раптом кричить: Мама, encontré! (мама, знайшов!)

Я радію, іду до нього, а воно….

відкрило мою сумку, знайшло гаманець, в гаманці взяло ту другу п’ятірку і нею маякує :)) Довелося провести перший в нашому житті урок про мамині сумки-гаманці-гроші і все, що стосується дозволу-без дозволу.

P.S. Гроші потім знайшла наша сеньйора Мерседес (наголос на другому складі). Він їх поклав у один із своїх численних робочих блокнотів 🙂