Я, як справжня відмінниця, страшенно люблю п’ятірки з плюсом, похвальні грамоти, золоті медалі та червоні дипломи. І я б з радістю стояла б тут і кланялася, кланялася, слухаючи/читаючи про те, яка я молодець. Штучно б шарілася і казала “та ні”, “та ну що ви”, “ну досить”, тим самим завуальовано вимагаючи продовжувати мене хвалити.

Проте пам’ятник за хатній і не тільки тайм-менеджмент я ще не заслужила 🙂 Мені, звичайно, дуже лестять коментарі та листи про те, яка я молодець і як я все встигаю. Але заслуги в тому моєї майже немає. То ж я, як справжня відмінниця, чесно зараз в усьому зізнаюся.

1. Мені пощастило з дітьми. Вони а) добре сплять вночі; б) гарно їдять; в) вміють себе забавити.

2. Мені пощастило з чоловіком. Сьогодні я прокинулася не від Аліного голодного смоктання власного кулачка, не від Андрійкового “Сонечко прийшло!”, а від того, що хтось намагався відкрити прасувальну дошку. Цей хтось був моїм чоловіком. Він не хотів мене будити і збирався сам випрасувати свою сорочку. І так у всьому: він мені допомагає з дітьми, на кухні, в моїх проектах.

3. Мені пощастило з роботою. Не я ходжу на неї, а вона сама ходить до мене: я працюю із свого крісла. Мені надсилають переклади, по Скайпу даю уроки, пишу. Все. Мені не треба кожного ранку вставати, швидко збиратися, кудись їхати. Я просто вибираю момент, коли всі діти ситі і спокійні, а чоловік на роботі, і працюю.

4. Мені пощастило з сеньйорою Мерседес (наголос на другому Е). Вона ходить до нас 3 рази на тиждень, прибирає, доглядає за дітьми, прасує, варить їсти. Словом, усі основні хатні справи – на ній. (З сорочками сьогодні був прокол, ага. Але то моя вина 🙂 Вона дуже налякалася, коли зранку побачила дошку. Каже: “Боже, інший чоловік вже в вікна повибивав і всіх повиганяв з дому. Де це таке бачено? І хатня робітниця, і жінка, а сорочки не прасовані!” Я ледь її заспокоїла. Вона досі повторює: “Ай, сеньйора Надя, Ваш чоловік – то ангел!”

5. Мені пощастило з квартирою 🙂 У нас мало меблів, паркетна підлога і багато побутової техніки 🙂 Одне тільки миття посуду в посудомийній машині заощаджує близько 2 годин часу. А напівпусті кімнати з рівненькою і гладенькою підлогою швидко пилососяться.

6. Андрійко сам прибирає свої іграшки. Вчора була сміхота: він так місяці два тому “прибрав” подаровану колись чилійською бабусею  машинку (БМВ, копія справжньої у масштабі, із фарами, що загоряються, мотором і дверима – я б сама такою бавилася), що ми вже думали, що він її загубив. Поплакали та забули. А тут вирішило моє дитя почитати, пішло до полиці з книгами, а замість книжок надибало мою скриньку. В ту скриньку якраз він колись і “прибрав” свою машинку. Напевно, ховав від якихось маминих гостей 🙂 То він з тою машинкою і спав.

7. Андрійко без проблем може піти на кухню, знайти щось їстівне і перекусити, якщо мама і няня не можуть його нагодувати. От зараз я пишу, а він примостився поруч із булочкою та молоком, які взяв собі сам. Снідає.

8. Мені пощастило зі мною 🙂 Я, як тут кажуть, relajada (розслаблена). Я не буду страждати, якщо на меблях збереться пилюка, на обід – сосиски з макаронами, а дитина другий день в тому самому одязі. Є речі значно важливіші таких дрібниць.

Словом, враховуючи ці ідеальні умови, я могла б робити значно більше. Тому вважаю, що я зовсім нічого не встигаю :))