В мене завжди падає серце, коли дуже рано або дуже пізно дзвонять у двері чи по телефону. Поки добіжу, встигаю науявляти всі можливі нещасні випадки і навіть кінець світу. А на днях отаким раннім дзвінком у двері стала я.

Я вам уже розказувала, що в нас тепер є ще й дівчинка? Звати її за чилійським свідоцтвом про народження Alejandra Patricia, але в сім”ї в неї багато імен. От скільки членів сім”ї, стільки й імен 🙂 Буде, як і я, реагувати на будь-яке 🙂 Я її думала називати Олесею, але в неї обличчя Алі :)) То я її так і зву.

Так от, пару днів тому, як завжди, спершу прокинулася Аля. Я, ледве відкривши одне око, взяла її, взяла свій розумний телефон та вмостилася в кріслі-гойдалці годувати малечу і читати рідер/лайкати в ФБ/перевіряти одним пальцем пошту. Аж тут бачу: пропущений дзвінок від чоловіка о 7:44,

а потім від нього ж повідомлення в WhatsApp і на пошті: “Надя, сьогодні з 8:30 в усьому районі відключають воду на цілий день”. Я на годинник – 8:12!!!

Так швидко я ще ніколи з душу не вилітала! З 8:12 до 8:24 я встигла викупатися сама, викупати Андрійка, який дуже вчасно прокинувся (ще б ні! я так гуркотіла мисками та каструлями!), набрати води де тільки можна було її набрати. І тут в голові стукає: “Сусіди!”

Ви пам”ятаєте про сеньйору Хосефіну, яка нам життя не давала і зрештою померла? (Ми до її смерті не причетні, ні. Просто їй вже було 94 роки.). Так от, її квартира спочатку дуже довго стояла пустою, потім її довго ремонтували і потім довго переїжджали нові сусіди: сім”я з Аргентини. Я б про них нічого не знала, але їхній тато ще балакучіший і ще більш цікавий, ніж я. Тож кожного разу, як я з малечею кудись виходила, він, начебто випадково, теж виходив із своєї квартири і мене зачіпав із якимось питанням.

Так я дізналася, що їх теж четверо – тато, мама і два сина, 3 і 5 років. Він – власник якоїсь інженерної фірми, пов”язаної з газом. Вони квартиру не купили, а винаймають. Та інші побутові подробиці. Як його звати, я вже забула – я досі не запам”ятовую їхні імена з першого разу…

Так от, згадую я про сусідів, і, в чому була, жену дзвонити в їхні двері. Якраз в цей момент на нижньому поверсі консьєрж дзвонить у двері іншим сусідам (у нас будинок має форму колодязя, з прозорим дахом у центрі). Я заговорила до нього, питаючи про воду, і в цей момент відчинаються “аргентинські” двері. Варто зазначити, що сусіди тут напряму спілкуються тільки якщо стикнуться в ліфті чи на сходах, і просто так двері не відчиняють, усі розмови йдуть через консьєржа чи домофон. Мені відчинили. (Бо аргентинці???)

Тож двері відчиняються, а тут я: в халаті, з рушником на голові і …в туфлях (добре, що без підборів. Я просто в хаті ходжу боса, а капці перед вильотом із квартири не знайшла). Кажу аргентинцю: “За 4 хвилини відключають воду, швидше набирайте!” А знизу консьєрж знизу: “Тут не відключать!” Я:”Все одно набирайте, хто зна!” Консьєрж:”Я кажу, що вода буде!” Я:”Ну хоч чайничок наберіть”. Знизу:”Не треба!”. Бідний аргентинець спостерігає за цим діалогом, як за тенісним матчем. Я кажу:”Ну, бувайте!” і ховаюся в своїй квартирі, абсолютно переконана, що врятувала сусідів від зневоднення, і мені видадуть медаль за внесок в українсько-аргентинські дружні стосунки.

На годиннику майже 8:30, я донабирую воду в усе, що ще досі пусте. І донабирую, і донабирую (є таке слово??), а вода ніяк не закінчується. Лізу в Інтернет дивитися надіслану чоловіком карту зон, де буде відключено воду. Наш будинок в такій зоні. Знову іду до крану – вода є. З водою спливають мої надії на медаль…Стою я серед тазиків-каструль-каністр з водою, аж тут телефонує сусідка Таня (вона живе в будинку навпроти), і каже: “Надю, тут чоловік дзвонить, що воду відключать!” А я відповідаю з інтонаціями консьєржа: “Тут не відключать!” І пояснюю ситуацію.

Висновок – не біжіть рятувати сусідів, бо може виявитися, що й у вашому будинку, як у нас, є резервний запас води на 3 дні.  І, як я, не будете знати, що робити з таким резервним запасом у своїй квартирі.

***

А зараз мушу вас покинути – мене тільки що вбили із саморобного пістолета, переконалися, чи справді вмерла, а потім оживили і дали зброю, щоб відбивалася. Я іду на війну. Бувайте!