Сьогодні на раді директорів Асоціації усних та письмових перекладачів Чилі мова зайшла про іноземців, які тут проживають. Секретар Асоціації до теми розказала, що вона минулого року ходила продовжити посвідчення особи. Я, до речі, теж. Для цього потрібно було взяти в Міжнародній поліції довідку про те, що моє перебування за межами Чилі не перевищує одного року. Я взяла ту довідку, вона була дуже мила, душевна, шкода, що я її не сканувала напам”ять, бо там саме формулювання було на зразок “Довідка видана Надії Васильченко в тому, що вона за межі країни на тривалий термін не виїжджала, а в межах Чилі поводила себе чемно” 🙂

З тою довідкою і ще однією я без проблем поновила своє посвідчення особи. А от моя колега так просто не змогла. В ЗАГСі їй довелося ще й доводити, що вона жіночої статі.

– Громадянко, в системі не проходить Ваша стать.

– То подивіться на мене! (А варто зазначити, що моя колега має дуже пишні форми).

– Мені це нічого не каже. Мені потрібен документ.

– Довідка про стать??? Але ж у вас там десь має бути зазначено, що я мати двох дітей?

– Це теж нічого не каже. Ви могли їх усиновити.

На щастя, в її аргентинському паспорті стать була вказана, і на цьому справа скінчилася.

Ми посміялися, а я подумала: ну добре, наших ще можна зрозуміти, коли вони вигадують тобі проблеми, щоб їх за твоїх ж гроші “вирішувати”. А от чому це роблять тутешні??? Тут справді діє принцип – на кого натрапиш. Хтось дуже буквально трактує закони, комусь хочеться якнайшвидше на обід, тому особливої уваги не звертають.

Це мені нагадало ще ситуацію з ЗАГСами в плані одружень. Тут, якщо в шлюб вступає пара, де один або двоє не розуміють іспанської і не можуть цією мовою спілкуватися (це можуть бути не тільки іноземці, а й глухонімі, наприклад), така пара за законом має супроводжуватися перекладачем. Я була вже десь на десятку весіль в такій якості, це одна з найромантичніших робіт 🙂

А одного разу стикнулися з таким. Статусу офіційного перекладача (traductor jurado) в Чилі поки що немає (ми в Асоціації перекладачів намагаємося цю проблему вирішити), але в Міністерстві закордонних справ є відділ, який займається перекладами, правда, перекладачів з російської чи української там немає і, судячи з усього, “не положено”. В тому ЗАГСі, де мали розписуватися молоді, мого посвідчення члена Асоціїції виявилося недостатньо. Як вирішення проблеми вони запропонували винайняти перекладача з МЗС. Все б воно нічого, але…. наречена говорила російською і на побутовому рівні англійською. Тобто, що іспанською, що англійською вона  всі ті формальності зрозуміла б однаково мало. Питається: сенс присутності перекладача? Щоб був? Чи щоб, як по закону, переклав тим, хто вступає у шлюб, про що йдеться?

Зрештою, довелося налякати наречену, що якщо вона зараз же терміново не скаже іспанською, що вона здатна багато чого зрозуміти і що я теж буду присутня, цю пару-таки розписали. Але це єдиний ЗАГС, де була така абсурдна ситуація.

До речі, одна з рис чилійського сьогодення, що на побутовому рівні  майже не зустрічаєшся з хабарництвом. І, ви не повірите, до цього теж треба звикнути 🙂