Хто б міг подумати! Вісім років у цій країні, а тільки пару днів тому я відкрила для себе níspero. Так, я бачила, як він росте, я навіть бачила, як його продають, сто разів чула вислів “el día del níspero” і – уявіть собі” – знаю, що цей вираз означає. Але я чомусь ніколи навіть і не прагнула те níspero спробувати. І це дуже дивно, бо я полюбляю все незнайоме куштувати.

І от минулої неділі ми поверталися з Ла Серени і, як завжди, зупинилися в одному селі купити свіжих овочів-фруктів. Я ходила між кошиків, мішків і ящиків із пахучими сільськими смакотами, коли мій погляд впав на яблука-дички, тільки вони були пухнастенькі та яскравого помаранчевого кольору. Питаюся в дядька: “А це що?”.

Він, здивований, відповідає: “Та то ж нісперо, сеньйорито!”. Я продовжую допит: “А як його їдять?” Якби він міг балакати по-нашому, він би точно сказав “Тю! З якого Ви дикого лісу?” А так лише відмовив: “Та так і їдять, сеньйорито!” Я: “Сирим?” Він: “Та сирим, сеньйорито.” “А воно кисле чи солодке?”. Дядько терпляче відповідав. Я хотіла йому пояснити, що у нас в дикому лісі Коропі такого не росте (хоча зарікатися не буду, бо хто його знає, куди зайде мічуринець, що живе в моєму батькові). Але тоді довелося б розказувати йому всю мою біографію і зізнатися, що я вже не сеньйорита, тому я з розумним виглядом протягнула “а-а-а” та пішла набирати чогось менш екзотичного.

Набрала помідорів, цибулі, персиків, слив, огірків, перцю болгарського різних кольорів і ще б купу всього набрала, бо так все пахне і так все дешево, але стрималася та пішла розраховуватися. А мій дядько бере пригоршню тих нісперо і каже: “Це Вам, сеньйорито, спробуєте хоч, що воно таке!”

Так я скуштувала níspero або мушмулу,  і тепер вираз “el día del níspero” ( “в день мушмули”) має не тільки значення, але й смак. І ще тепер я знаю, що мушмулу я теж люблю. 🙂 А ви?
n�spero

n�spero. corte