Коли ми 19 серпня вилітали на Україну на 2 місяці, мені здавалося, що це так багато часу і що я стільки всього встигну! Тепер глянула – а вже 30 вересня. Та я б і сьогодні нічого не сіла робити (“сіла робити”, смішно, пра?), але так сталося, що татко поїхав по гриби, а мамі треба було кудись теж сходити, то я залишилася з малим вдома одна…

І тут я згадала, як це воно – залишатися з ним вдома і намагатися щось зробити. Всі мами майже двохрічних дітей то знають. Мале дитя і робота – речі дужеважкосумісні. І, коли мої батьки повернулися і забрали малого, я взялася за голову! Сіла, розписала план на найближчі 15 днів і тепер, як в отой університетсько-сесійний період, хочу встигнути за 2 тижні те, на що потрібно, принаймні, 2 місяці.

Мене вже давно чекають: …далі »