Привіт усім! Ми вже другий тиждень намагаємося жити без допомоги няні – вона перееїхала жити на південь країни, до своєї дочки. До поїздки на Україну (скоро! але не кажіть нашій українській бабусі – це сюрприз) наймати нікого не будемо, то ж вчимося самі вести домашнє господарство, виховувати дитину і ще й трохи працювати 🙂 Третє вдається не дуже.

А поки що – короткий звіт.

У деяких маленьких хлопчиків дуже відросло волосся. Чилійська бабуся каже його не стригти – бо зима.
Зачіска

Поки дитина спить, мама вчиться користуватися в”язальною машинкою. Остін Пауерс – мій особистий вчитель 🙂 Спиною до фотика – власниця машинки.

Остін Пауерс вчить користуватися машинкою

Також ми недаремно побували на дні народження у двоюрідної сестрички: поки інші гості бавляються, наш козак вже за столом марно часу не втрачає:

а чи не час нам щось під

Якщо вже про їжу зайшлося, то моя свекруха пішла одного разу в супермаркет по полуниці для онучка.  Полуниці щойно закінчилися, але якраз була біла спаржа. Вона подумала, що якщо вже полуниць немає, то хоч спаржі для сина купить. Кілограмів 2….Спаржу ми любимо, але зелену. Біла виявилася, скажімо, не дуже доброю…Каже тут одна шеф-повар аргентинська, Нарда Лепес, що смак до якоїсь страви чи продукту розвивається за 9 пробувань. В мене так було з авокадо. Доведеться силувати себе білою спаржею 🙂 А то раптом свекруха знову її купить в промислових кількостях.
біла спаржа
Наступного разу бабусю саму до супермаркета не пустимо.
Сів перепочити
Тренувальний політ до чилійської бабусі
та що нам 500 км!
Дитина витримала спокійно аж 4 хвилини!

Аеропорт Ла Серени. Пересадка на інший рейс. 🙂 Бабуся керує польотом:
Тренуємося
В хаті (в Ла Серені), де з ложечки годують навіть 5-річних дітей, наш самостійний хлопчик викликав спочатку здивування, а потім докори: “бідна дитина, що ви її змушуєте так трудитися, маленький має сам собі здобувати шматок хліба”. Не вірте їм. Цей здобувач шматочка хліба кого і що хочеш здобуде і з”їсть:
Їм сам!

Але повернімося в Сантьяго. У мене була радісна новина ще з квітня місяця, але малеча так гримнула фотоапаратом, що той більше ніколи не ввімкнувся, то ж не було як показати. Тепер фотик відремонтували і я показую свою королеву-шафу 🙂

Оскільки колишня власниця квартири мала тільки невбудовані шафи, а в нас після капітального ремонту грошей на жодного виду шафи не стало, довелося нам майструвати щось для зберігання одягу і решти дрібниць з підручних матеріалів:
Яку я шафу змайструвала!
Але бажання прокидатися і бачити цей безлад захований у справжню шафу перемогло, і ми-таки спромоглися назбирати грошей на нові меблі 🙂
О, мамо, нова шафа!

(Як бачите, ця фото – давня: хлоп”я ще не патлате, і сонечко ще світить яскраво)

На цій щасливій для нас новині я прощаюся. Далі буде.