сумний тигр

Минулих вихідних ми хотіли сходити в зоопарк. Я вже уявляла, як Андрійко буде тикати своїм рожевим пальчиком у звірів і казати:”О-оо!”, робити назвичайно круглі очі, а потім казати “оу!-оу!-оу!” на високих нотах. Його мовою так називаються будь-які звірята. А саме: котики з першого поверху нашого будинку, собачки з сусіднього корпусу та пінгвіни з “Мадагаскару”. Саме для того, щоб дитина усвідомила, що на світі бувають інші чотирилапі, ми вирішили повести її в зоопарк.

Але забули одну дуже важливу деталь: минулі субота-неділя були останніми вихідними літніх канікул. І в цей день усі забудькуваті батьки згадали про своїх “незведенихзавселітодозоопарку” дітей. Так само схаменулися усі наявні в столиці туристи і….пенсіонери. І гуртом пішли на гору Сан Крістобаль в центрі міста: теж ідуть до зоопарку
Ми йшли дорогою і моє друге я нашіптувало: “Повертайтеся! Повертайтеся! Потім сходите!” Але моє перше я (значно впертіше) волало: “Та ну! Вже он скільки пройшли-проїхали! Ідіть, що ж ви так!”

То ж ми чемно запиталися в довідковій, як краще до зоопарку дістатися – він же на горі!
чеснотамбули

Слухняно простояли аж 4 хвилини у черзі на фунікулер:
Всі в зоопарк!!!!

І навіть показали дитині альпаку (чи ламу? хто їх розбере…)
Фото з ламою

Та вирішили більше не мучити себе ні дитину тою спекою та натовпом людей і повернутися додому. Зоопарк надумав з нами так само чемно попрощатися. Вперше в моєму житті я отримала “подарунок” з неба 🙂 Кажуть, то на щастя. З ким поділитися??
На щастя, кажуть

Але поїздка зовсім не була такою невдалою. Місто, на відміну від зоопарку, було пустим і вже ставало золотавим – осінь же на носі!

скоро осінь

Так само майже пустим було наше чилійське Дніпро – річка Мапочо, яка тіче столицею. Як бачите, і без ворожок ясно, що з електроенергією цього року буде сутужно: річки геть обміліли без дощів.
центральна річка міста

Я не могла не сфотографувати для вас жіночку з реклами медичного факультету яка нагадувала, що “скоро в школу”, а залишається тільки 45 вільних місць! Правда ж, вона могла б пройти за двоюрідну сестру Mrs. Hogenson з мультика “Супер родина” (The Incredibles)?

а ти хочеш вчитися на медфаці???

Про закінчення сезону відпусток проволав і цей самотній пенсіонер-стілець.

самотній стілець

Добре, що Андрійко поки ще не розуміє, що ми майже були в зоопарку. Вуличні собаки були для нього куди значнішою подією, ніж всі гіпотетичні слони та жирафи, про яких ми йому розказали.

Тож вдома він взявся до своїх справ, а я вирішила заготовити базилікового масла на довгу чилійську зиму (на носі ж бо осінь!). Ми просто дуже любимо базилік, але він так швидко в”яне і чорніє, що майже ніколи його не купували. А тут колись шукала для няні рецепт песто з базиліку, і в одному відео побачила, що можна його заморожувати!

Тож я купила аж цілий віник свіжого-свіжого базиліку, та наробила майже кілограм песто! У вас є така чудова центрифуга для сушіння зелені??? Як? Ще ні?? Дуже рекомендую! Інакше замучитеся ті листочки сушити!

центрифуга

І я така дуже талановита додумалася, як заморозити порційними шматочками ту суміш: в силіконових формочках для випікання 🙂

готові до заморозки
А після кулінарних справ ми поїхали в “Punto Limpio” – чистий пункт тобто. Це такий великий цивілізований смітник, куди люди привозять розсортоване за типами сміття: папір, пластик, тканини і одяг, побутові електротовари, будівельне сміття, гілки тощо.

Punto Limpio

Людей там на вихідних дууууже багато. Вантажівки майже не встигають відвозити переповнені контейнери.

Punto Limpio

Як добре, що хоч якась частина чилійців така свідома! Інакше і ця гора пластику була б на вулицях і в парках міста…

пляшкове море

Punto Limpio

Ну а після такого насиченого дня Андрійко вмостився зі своїм молочком, а ми налягали на мохітос.

наші мохітос

¡Salud!