Минулої суботи ми з Андрійком придбали велосипед. Тепер жовтий шолом у руках малого означає “Мама! Поїхали!”

А все почалося з мого чилійського товариша Алехандро. Алехандро не користується кредитними картками, вирощує на балконі черв”яків у ящику з харчовими відходами, вже який рік читає “Сто років самотності” російською мовою, не їсть м”яса, програмує день і ніч, має двох котів, вчиться грати на піаніно і з усіх видів транспорту надає перевагу велосипедам.

Саме до нього я звернулася, коли надумала нарешті купити велосипед. Алехандро щиро і дуже сильно цьому зрадів. Проєкт його життя – Recicleta.Cl – спрямований саме на те, щоб збільшити кількість велосипедистів, адаптувати місто так, щоб велосипедисти могли вільно і безпечно пересуватися, зробити світ більш люб”язним і чистим. Він, разом з однодумцями, приймає в подарунок велосипеди, якими ніхто не користується, лагодить їх, і передає тим, хто буде користуватися. Переважно це люди, які собі не можуть дозволити навіть найпростіший велосипед, а він є для них необхідністю. Нам важко таке уявити, але тут багато людей, які ніколи в житті не виїжджали за межі свого району тільки тому, що не мали грошей навіть на автобусний квиток.

Алехандро і його друзі вчать людей їздити на велосипедах, вчать їх лагодити, але, і то найголовніше,  дають підтримку тим, хто її ніколи не мав.

Алехандро дуже шкодував, що якраз у нього немає велосипеда, який би мені підійшов. Але порадив, як вибирати, де купити і запропонував мені поїздити зі мною, поки я не звикну. Та ми не стали чекати його повернення з відпустки і вже спробували, як то воно – велосипедувати 🙂