Сьогодні понеділок, а отже – чергова порція фотоспогадів.

Хоч броненосців мені і не доводилося поки що побачити  вживу, з іншими дивними істотами зустрічатися на вулицях чилійської столиці випадає. Познайомтеся – Бетмен. Особисто.

(Фотографія на цей раз не моя, подружки-співвітчизниці.)

Він тільки-но приземлився після свого польоту над містом. Напевно, йому стало цікаво, що там на дитячому майданчику відбувається. А то на висоті (фото нижче) не так-то вже й весело.

А якщо без жартів, то цю фотку зробив не Бетмен,  а мій чоловік.  З вершини гори Манкеуе – найвищої точки в межах Сантьяго (1638 м) . Я дійшла тільки до половини. Забоялася скотитися 🙂

Тепер же спустимося по карті вниз, на далекий південь Чилі.

Полюбляєте устриці? Ось так їх можна розводити. Собі стане, ще й з сусідом можна поділитися. Або на базар знести.

(Знято на острові Чилое, на приватному устричному господарстві).

А це – іншого роду господарство. Значно більше. Територія шахти Ель-Теньєнте, що належить державному підприємству з видобутку міді, Коделько. Це – найбільша у світі підземна шахта, бо має майже 2,5 тисячі кілометрів галерей. Туди проводяться екскурсії з Сантьяго. Індивідуальні та групові. І навіть можна допомогти державі видобути трохи міді – дозволяють поуправляти джойстиком в комп”ютерній залі. (Після цього у мене склалося враження, що в чилійських шахтарів робота зовсім не важка, навіть прикольна :-))

Ну і трошки мене. Не можу не похвалитися тим, що я побувала на підніжжі вулкану, на висоті більше 4 тисяч метрів. Це – Парінакота, на межі Болівії та Чилі. Більше 2 тисяч кілометрів на північ від Сантьяго.

До наступного понеділка!