Минулої суботи мені захотілося ускладнити собі життя і я вирішила приготувати типову чилійську страву, cazuela de vacuno. Я назвала її чилійським “борщем” з декількох причин.


По-перше, ця страва така ж популярна тут, як у нас борщ. Популярна, народна.
По-друге, кількість інгредієнтів до касуели і до борщу майже однакова. Різниця у якості. Хоч і не знайдете тут ні бурячка, ні капустки, півпогреба доведеться спорожнити.
По-третє, так само, як і смак борщу, смак касуели – це те, що не можна описати. Треба пробувати. Хоч і страшно. Он моїм чилійцям страшно пробувати борщ, але пробують. І ще просять. Може, правда, з ввічливості…
По-четверте, як у кожної української сім”ї – свій рецепт борщу, так у кожної чилійської – свій рецепт касуели.
По-п”яте, як і в випадку з борщем, касуелу практично неможливо приготувати на 1 порцію.

Оскільки коли ми буваємо в гостях у чилійських родичів, касуелу ніколи не готують, бо частують нас артишоками стравами більш святковими, я жодного разу не бачила, як її робити. Та й не їла її ніколи. Уявіть собі, за всі 6 років в цій країні, за екзотичними і дивними місцевими стравами якось не дійшло у мене до овочевого супу. Суп та й суп, що його пробувати. А тут ходили ми з малим в сусідній супермаркет по моркву, а в м”ясному відділі два шматочки особуко (osobuco) просто причарували мене своїми милими білими очима і не менш милою невисокою ціною! Згадалися всі мультфільми, де левам там чи собакам давали саме таке м”яско з кісточкою. Мені стало так смачно. І я їх купила.

І тільки як прийшла додому, стала думати, що ж мені тепер з ними робити. З усіх тутешніх видів м”яса я купую або фарш, або ребра, або філе. Як з ними поводитися, мені ще з дитинства ясно. А от перед рештою просто гублюся. Боюся я всіх цих asiento, posta, lomo, tapapecho, etc. Хто його знає, як їх готувати! Тож почала шукати в Інтернеті, як те особуко краще нам з”їсти. Серед безлічі варіантів я вибрала найскладніший. Бо найнетиповіший. Бо така я примхлива. Як ви, напевно, здогадалися, це була Cazuela de vacuno.

Увага! Далі піде рецепт касуели з яловичини. Прихильникам роздільного харчування пропоную тут же цю сторінку закрити. Якщо до набору інгредієнтів для борщу ми звикли з дитинства, то касуельський набір – це вам не просто так!

Рецепт взяла на сайті Martita.cl, хоч той самий рецепт повторювався на безлічі сайтів. Хто у кого крав?

Я дуже засумнівалася, що то рецепт на 4 особи, коли прочитала список інгредієнтів. Якраз моя сестра була в скайпі, я з нею своїми сумнівами поділилася, а вона сказала: “Ти забула, які у них там порції?” І справді! А оскільки я не розуміла, як можна перерахувати на трьох одну курурудзу, вирішила-таки готувати касуелу, як сказано в рецепті.

Ті, хто все ж таки хоче спробувати відтворити у себе на кухні цю типову чилійську страву, мусять почекати до кінця літа, коли в нас з”являться гарбузи і кукурудза. Між тим, можуть себе психологічно налаштовувати на цей гастрономічний подвиг (не стільки в плані готування, скільки в плані з”їдання).

Тим, хто вивчає іспанську мову, залишаю інгредієнти та сам рецепт іспанською мовою. Додаю переклад та мої зауваження. Так от, нам потрібні:

* 3/4 kg costillar de vacuno(se puede reemplazar por osobuco o tapapecho si desea) / 3/4 кг яловичих ребер (за бажанням, можна замінити на особуко або “тапапечо” (*букв. “накриває груди”, як воно може нашою зватися?)
* 4 papas medianas (4 середні картоплини)
* 1 zanahoria (1 морквина)
* 1/2 kg zapallo (1/2 кг гарбуза)
* 1 choclo (1 початок кукурудзи)
* 1 pimiento (1 болгарський перець. *взагалі-то в Чилі кажуть pimentón, pimiento не знаю, чому так написали)
* 1 taza de porotos verdes (1 скл. зеленої квасолі, тобто стручкової квасолі)
* 1 taza de arvejas (1 скл. горошку)
* 1 cebolla mediana (1 середня цибулина)
* verduras surtida (асорті з зелені)
* 1/2 cucharada de oregano (1/2 ст.л. орегано (материнки??))
* 1/2 cucharadita de comino (1/2 ч.л. кмину)
* ají de color (optativo) (гострий перець за бажанням. de color – кольоровий, мається на увазі не зелений гострий перець, який у Чилі вживають всюди-всюди-всюди)
* 1/2 taza arroz (1/2 скл. рису)

Lavar la carne y ponerla a cocer a fuego lento en una olla ancha en abundante agua fría junto con la zanahoria, la cebolla, pimiento todos cortados en trozos grandes junto con la sal y la verdura surtida.
Помити м”ясо і поставити його варити на маленькому вогні у широкій каструлі у великій кількості холодної води разом з морквою, цибулею, болгарським перцем нарізаними великими шматками, сіллю та зеленню. Що таке велика кількість води – ви самі рахуйте. Я поставила 5-літрову каструлю. Адже потім треба буде додати всю решту продуктів… І зелень не хотіла класти з самого початку.

Тепер знаю, що наступного разу (чи буде такий??), я  спочатку поставлю тільки м”ясо, щоб було легше збирати піну, а вже потім додам овочі.

Una vez semi cocida la carne, retirarla y colar el caldo.
Коли м”ясо буде напівготове, зняти з вогню і процідити бульйон.
Довго ходила над тим м”ясом, щоб знати, коли ж ті особуко будуть напівготові…Дивіться за своїм м”ясом самі, скільки то за часом – важко сказати. У мене пішло десь 15 хвилин.

Calentar aceite y freír un poco la cebolla con ají de color, incorporar las verduras que se han preparado y la carne semi cocida.
Нагріти олію та підсмажити трохи цибулю з гострим перцем, додати овочі, які вже готові та напівготове м”ясо.
Ця інструкція просто мене збила з ніг. Не знаю, ви, але я ніяк не могла додуматися, як то підсмажити варену цибулю…Зрештою, я її викинула, взяла нарізала свіжу і її вже підсмажила. В нашій сім”ї цибулі багато не буває.

Freír un momento y luego agregar el caldo, el choclo, las arvejas, porotos verdes, las papas y el resto de los aliños.
Посмажити трохи і потім додати бульйон, кукурудзу, горошок, стручкову квасолю, картоплю та решту приправ.

Дивно мені було, дивно. Адже, як на мене, в такому порядку закладати овочі – то нонсенс. Це ж при тому, що картопля іде цілою, а гарбуз (про який забули) – великими шматками. Але я робила як кажуть, хто ж знав, може там який прихований від мене кулінарний зміст, адже тисячі чилійських господинь так і роблять.

Cocer a fuego moderado hasta que todo esté cocido.
Варити на середньому вогні, поки все буде готове.

Agregar el arroz lavado y terminar la coción.
Додати промитий рис і закінчити готувати.

Рис я все-таки поклала майже зразу після овочів. До речі, півсклянки рису навіть на відро такого супу – то багато. А краще взагалі без нього. Овочі і тільки овочі. Разом з рисом я поклала жмутик зелені, який потім витягла. І покришила свіжої вже прямо в тарілку.

Результат виявився смачним. Не зважаючи на гарбуз і моркву великими солоними шматками та незрозумілу різнокольорову мішанину. Але ви ж мені не повірите все одно, я б не повірила, якби сама не спробувала 🙂

Найскладніше в цьому супові було його розкласти по тарілкам. Мої виявилися мініатюрними в масштабах такого кулінарного дива… На кожну порцію ж мало йти особуко, картоплина, шматок моркви, шматок гарбуза, шматок кукурудзи, перцю і на решту ж повинно було бути місце! У мене не було. Подати суп у салатниці я  якось не наважилася. То я спочатку виклала все крупне, а коли його з”їли – долила рисового супу. Точніше, каші 🙂 Бо, як я вже казала, не зважаючи на 5-літрову каструлю (4 порції???????), рису було багато.

Але я задоволена собою, родина задоволена рідною стравою, а вам, сподіваюся, сподобалася моя писанина. Пригощайтеся!

P.D. Сподіваюся, що до цього місця ніхто не дочитав. І скажу майже нечутно: добре, що сьогодні понеділок, і 2-денна тортура касуелою вже минула…Тепер я розумію мого чоловіка, чому він на 3-й день вже не хоче їсти такий чудовий борщ. Як і з борщем, з касуелою треба рости.