Просто подумалося. І трохи смішненького в кінці

квітня 30, 2010Життя-буття

У вас такого не буває: коли знаходишся в горизонтальному положенні в темному приміщенні в голові стільки кльових ідей, стільки всього розумного, що мозок розпирає, а руки чешуться то все розказати світові? Лежиш і думаєш: от встану завтра, от як видам! А на ранок – купа невідкладних справ, купа інших подій, і надумане в ліжку попередньої ночі здається вже зовсім не вартим уваги, навіть своєї власної.

Але сьогодні ми з малим жируємо: я напівлежу в ліжку, він спить у мене на пузі, на колінах у мене комп, а я через його голову пишу ось це все. Бо ж знаю, що завтра буде ніколи, а голову треба трохи звільнити, бо скільки ж можна. Добре, що чоловік у відрядженні, інакше б такого не було. У нас же все строго: о 23 годині – всі по люлькам!  (Пошепки: …далі »

Чилійський “борщ”, або Cazuela de vacuno

квітня 26, 2010Іспанська мова, Кухня

Минулої суботи мені захотілося ускладнити собі життя і я вирішила приготувати типову чилійську страву, cazuela de vacuno. Я назвала її чилійським “борщем” з декількох причин.


По-перше, ця страва така ж популярна тут, як у нас борщ. Популярна, народна.
По-друге, кількість інгредієнтів до касуели і до борщу майже однакова. Різниця у якості. Хоч і не знайдете тут ні бурячка, ні капустки, півпогреба доведеться спорожнити.
По-третє, так само, як і смак борщу, смак касуели – це те, що не можна описати. Треба пробувати. Хоч і страшно. Он моїм чилійцям страшно пробувати борщ, але пробують. І ще просять. Може, правда, з ввічливості…
По-четверте, як у кожної української сім”ї – свій рецепт борщу, так у кожної чилійської – свій рецепт касуели.
По-п”яте, як і в випадку з борщем, касуелу практично неможливо приготувати на 1 порцію.

Оскільки коли ми буваємо в гостях у чилійських родичів, касуелу ніколи не готують, бо частують нас артишоками стравами більш святковими, я жодного разу не бачила, як її робити. Та й не їла її ніколи. Уявіть собі, за всі 6 років в цій країні, за екзотичними і дивними місцевими стравами якось не дійшло у мене до овочевого супу. Суп та й суп, що його пробувати. А тут ходили ми з малим в сусідній супермаркет по моркву, а в м”ясному відділі два шматочки особуко (osobuco) просто причарували мене своїми милими білими очима і не менш милою невисокою ціною! Згадалися всі мультфільми, де левам там чи собакам давали саме таке м”яско з кісточкою. Мені стало так смачно. І я їх купила.

І тільки як прийшла додому, стала думати, що ж мені тепер з ними робити. …далі »

Трохи про англійську мову в Чилі

квітня 17, 2010Життя-буття, Люди

Таки організовує публічна обіцянка повернутися до життя :-). Тиждень показав, що за правильного, реалістичного планування легко зробити все задумане, не зважаючи на те, що дитина забирає 99% часу. Просто починаєш більш раціонально той 1% використовувати.

Саме гуляючи з Котигорошком, наштовхнулася я на ось таку вивіску:

Refill? …далі »

Виховання українських козаків в чилійських умовах. Народження

квітня 12, 2010Діти, Життя-буття, Люди

Ваги якось непомітно повідомили, що я вже дійшла до своїх 55 довагітних кілограмів. А в голові засвітилося червоними літерами: час повертатися до життя, час працювати! Те саме “сказав” і Андрійко, раптом навчившись спати і їсти майже за режимом. Тож я гарненько розписала в календарі що і коли робити та завзято за виконання тих писанин з цього понеділка взялася. Тиждень-другий побудемо на випробувальному терміні, внесемо зміни і таки повернуся я до життя. Сама собі обіцяю. Публічно. Щоб, якщо що не так, було соромно.

Одне з найприємніших моїх запланованих завдань – записати, поки не забулося, якими були ці перші 5 місяців з маленьким Андресіто – саме так наш син називається за паспортом. Своїм власним.

Виховання почалося з того, що малий почав виховувати нас. …далі »

Про іспанську мову, дитячу логіку та мої страхи

квітня 2, 2010Діти, Іспанська мова

Землетруси землетрусами, а життя продовжується. Це я зрозуміла на минулому тижні, коли поїхала в Ла Серену, місто за 500 км північніше від Сантьяго, тобто десь в 1000км від епіцентру землетрусу. Думала, відпочину та заспокоюся, поки мій чоловік у відрядженні. Все ж таки, у власному будинку з великим двором та в компанії родичів не так страшно буде, як одній з маленькою дитиною на 8-му поверсі.

Я уявляла, як буду гуляти з малим у дворі, прораховувала, як буду вибігати з хати, у випадку дуже-дуже-дуже сильного землетрусу (прямо із спальні чи через вітальню), мріяла про тишу і спокій курортного містечка.

В Ла Серені я сфотографувала двір, щоб показати родичам і друзям, як тут багато простору, і як тут безпечно.
Двір

І буквально за декілька хвилин після фотографування, …далі »


Copyright © Українка в Чилi. All rights reserved.