Як і кожної ночі, десь о 3-й ранку мій маленький синочок прокинувся поїсти. Я ввімкнула світло в коридорі, взяла хлопчика і пішла у напівтемну вітальню. Як завжди, відкрила ноутбук, бо тільки в хвилини годування у мене є час щось почитати або полазити по Інтернету. Раптом стало темно. Світився тільки екран. Подивилася у вікно – темінь. А, як правило, в сусідньому будинку завжди хтось не спить о такій порі. І тиша…В голові застукало: щось має статися, щось буде. І тут же почав хитатися будинок.

Я схопила малого, вилетів зі спальні чоловік, закричав: “Бігом на сходи! Чекайте там!” Боса, в піжамі на короткий рукав я вибігла на сходи. …далі »