Добре, що не пообіцяла писати про місяць Чилі кожного дня 🙂 На вулиці така сіра погода, а часом і дощ, що не змогла себе змусити вийти з фотоапаратом поклацати запрапорені магазини і машини. Але, судячи з прогнозу, наступної середи вже буде сонце! От там ми й розгуляємося.

Сьогодні працювала (перекладачем) у Поліцейській Академії, і звернула увагу на одну із стінгазет: там були роздруковки з Інтернету “Що саме ми святкуємо 18 і 19 вересня” і рецепт пиріжків з м”ясом – емпанадас.

З пиріжками все ясно – не кожен знає, як їх готувати. Але на 199 році незалежності, мені здається, вже можна було б вивчити, що і коли тут святкується. Я і то вже знаю, що 18 вересня – це Primera Junta de Gobierno, тобто Перше засідання Уряду, а 19 вересня – Día de las Glorias del Ejército, тобто День військової слави.

Однак на таку погану пам”ять є свої причини. Насправді в 1810 на цій першій хунті незалежність не була проголошена: “батьки” країни збиралися, аби проголосити тимчасовий уряд, оскільки 1808 року, після вторгнення наполеонівських військ, король Іспанії Карлос IV, а потім і його син Фердинанд VII зреклися престолу і навіть були арештовані. Тобто, діти залишися без нагляду…

Про те, що на Першій Хунті мова не йшла про незалежність, говорить і клятва, яку давали її учасники:
“Чи присягаєтесь Ви захищати батьківщину до останньої краплі крові, щоб зберегти її непошкодженою і передати її до рук пана Фернанда (Фердинанда) VII, нашого володаря, або його законного спадкоємця; зберігати і охороняти нашу релігію і закони; здійснювати правосуддя і визнавати Верховного Радника Регенства як представника Його Королівської Величності?” (“¿Jura usted defender la patria hasta derramar la última gota de sangre, para conservarla ilesa hasta depositarla en manos del señor don Fernando VII, nuestro soberano, o de su legítimo sucesor; conservar y guardar nuestra religión y leyes; hacer justicia y reconocer al supremo Consejero de Regencia como representante de la majestad Real?”. )

Але поки іспанці боролися за звільнення від французів, ряд латиноамериканських країн після революції проголосили незалежність від Іспанії. В Чилі вирішальна битва проти іспанців при Чакабуко відбулася 12 лютого 1817 року. Рік потому, за ініціативи Верховного Директора Бернардо О”Хіггінса, було підписано Акт Незалежності Чилі. І вирішено, що немає кращої дати для святкування, ніж річниця славетної битви.

Коли ж закінчилося правління О”Хіггінса, його наступник Рамон Фрейре, який терпіти не міг О”Хіггінса, вирішив перенести дату на 18 вересня, мотивуючи це тим, що й раніше були святкування Першої Хунти, і що саме вона стала провісницею незалежності Чилі.

Ну як тут не заплутатися і не публікувати щороку пояснення, чому Незалежність святкується не в день проголошення незалежності??? Самі чилійці вважають, що краще все-таки вересень. Я поясню чому. Лютий – останній місяць літніх канікул і відпусток, а після літа у народу багато боргів, треба дітей збирати до школи, опачувати щорічний дозвіл на машину тощо. Словом, чилійцям не до свят. Вересень же, читай “початок весни” – найкращий час для святкування.

Наступного року планують додати ще один вихідний, 17 вересня. І назвати його Днем чилійськості або чилійства (в оригіналі – Chilenidad). Не знаю, чи так воно і буде, але те, що не варто їхати в Чилі у справах в другій половині вересня – це однозначно. День Незалежності тут – справді надовго. Долучайтеся!