Десь з тиждень тому мені раптом масово і дуже активно почав надходити спам у коментарі. Я зрозуміла, що то знак, який посилає мені мій блог: пиши мене!! рятуй мене від забуття!!! продовжуй почате!!!! Тож я і продовжую.

За 9 місяців з моменту написання мого останнього посту, відбулося багато чого цікавого і дуже цікавого у моєму житті і в житті Чилі. Буду про це згадувати і потроху писати, фільруючи зовсім особисте від не дуже зовсім особистого.

Наприклад, ось-ось настане пора написання дипломної роботи (зараз я навчаюся в магістратурі, Інтернет-журналістика та комунікації), і я думаю над тим, яку ж таку тему із світу Інтернет-журналістики обрати. Може, в когось є які ідеї? Буду рада дізнатися про те, що хвилює українське Інтернет-суспільство.

Або те, що я собі купила досить таки приємну відеокамеру з жорстким диском (а чи як воно українською?) на 40 Гігабайт і вже поназаписувала стільки цікавих сюжетів з мого чилійського життя, що не знаю, коли його братися за обробку тих матеріалів :-)))

Побувала вдома, якраз в дненезалежневу спеку. Звичайно сценарій мого перебування вдома проходить майже за пірамідою Маслоу (довелося намалювати свою - не знайшла гарної):
Піраміда Маслоу

- Спочатку задовольняю деякі із фізіологічних потреб: обпиваюся томатним соком та пивом з сушеними кальмарами, наїдаюся сирками в шоколаді та гречаною кашею з тушонкою. Ви будете сміятися, але саме цього (в гастрономічному плані) мені не вистачає тут, на крайньому півдні нашої планети.

- В більшості випадків перша, друга і третя частина піраміди суміщаються: якраз сім”я, друзі і деякі випадкові люди намагаються мене захистити-оберегти, дати всю любов і дружбу і дорогою добряче нагодувати. Добре ще що цього разу я потрапила із літа в зиму і під одягом вдалося сховати наїдені жирки. :-))

- Що ж стосується само- та інших видів поваги: з власною свідомістю я живу у повній злагоді та любові, а з оточуючими допомагє моя досить довга відсутність на рідних теренах (вдома буваю раз на рік-півтора року). А воно ж з давна відомо “чем дальнее, тем роднее”. :-))) Тож користуюся цим і насолоджуюся.

- І після походеньок в гості, нескінченних авторських байок про життя за кордонов, ситого шлунку і не зовсім ясної голови від спожитої біленької та недосипань (все ж таки, зміна часового поясу та постійні вечорниці даються взнаки), я дотягуюся до найвищої сходинки мотивацій: духовного розвитку. Роздруковується готовий ще з Чилі список книжок, з чарівної кредитки знімається неймовірна для “мене-5-річної-давності” сума грошей, а фізіологічно вдоволене моє тіло прямує спочатку на Петрівку, а потім всіма іншими книгарнями столиці і країни. Коли я вперше їздила додому, літературний голод виявився таким, що я боялася, мене в Чилі з такою кількістю друкованих видань не впустять - затримають за контрабанду. Впустили! Тепер кожного наступного разу я збільшую “дозу” книжок на 5-6 і все одно впускають!!! Тьху-тьху-тьху!

Не питайте мене, що я купую, бо список буде довгий, адже купую по-перше, видані за останній рік моєї відсутності твори сучукрліт, потім книги тих заморських авторів, типу Якоба Нільсена, яких нам радять читати в магістратурі і книжечки для дітей: користуючись тим, що поки що своїх немає, збираю скарбницю світової та рідної дитячої класики. Цього разу привезла “Тореадорів з Васюківки”: ефект був такий же, як коли мій чоловік засідає за свій “соніплейстейшн”. Тобто, повна моя відсутність у реальному житті на багато годин. Що б там не казали, але поринання в дитинство - то сильний наркотик.

Словом, люблю повертатися до українського дому і люблю повертатися до дому чилійського. Тема докорів сумління з приводи покинутою Батьківщини у мене вирішена: у мене тепер дві Батьківщини - біологічна та усиновлювачка.

Між іншим, поки я тут розписувалася, нас добряче трусонуло. Добре, що зараз третя година дня, то не є так страшно. Страшніше, коли вночі раптом прокидається земля і в темряві навіть найменший землетрус здається землетрусом мільярд-бальним. Але про землетруси, вулкани, цунамі та інші стихії - наступним разом.

Поки що я дуже рада, що повернулася і, сподіваюся, ви теж :-)

Аста ла віста!