Сьогодні, 1 січня – останній загальнонаціональний вихідний у найближчі 3 місяці. Наступним буде 21 березня – Великдень (за католицькою традицією). Як на мене – просто прекрасно. Адже цього, тобто вже минулого, року, “зимові” чилійські свята ми почали святкувати ще 20 грудня. І я вже від них стомилася.

Чому 20 грудня? Справа в тому, що кожного року в ці дня ми їздимо в гості до батьків мого чоловіка в місто Ла Серена. І хоча вихідний – тільки 25 грудня, ми плануємо свою роботу так, щоб в кінці року мати більше вільних днів. Так і виходить, що майже 2 тижні – відпочинок та свята.

Сказати по правді, я досі ще ніяк не звикну, що Різдво спочатку, а потім Новий рік. Що за вікном – майже 40 градусів спека. Що в новорічну ніч майже немає ніяких програм ані традиційного привітання президента. Але, маю зізнатися, мені вже починає подобатися на Різдво плавати у відкритому басейні, а на свято Нового року іти у відкритій сукні та босоніжках.

Передріздвяна лихоманка починається тут ще на початку листопада. Банки починають проводити акції на зразок: “купи сьогодні, плати в квітні”, магазини закликають заощаджувати час і купувати різдвяні подарунки заздалегідь, вітрини та вулиці починають прикрашати Санта Клаусами, ялинками та червоними стрічками.

24 грудня в торгові центри краще не заходити: такого натовпу, як в цей день, ніколи там більше не буває. В сім”ї мого чоловіка вже встановився список улюблених подарунків, який з року в рік повторюється. Тому ми позбавлені мороки думати: сподобається – не сподобається, підійде – не підійде. Тому з покупками справляємося дуже швидко. Кожен подарунок має таку собі маленьку наліпочку, де написано від кого і кому той подарунок. Їх всі ми викладаємо під ялинку. Ця штучна ялинка з горами подарунків під нею для мене і є єдиним символом свята Нового року 🙂 Ялинка

Те, чого раніше мені не доводилося бачити вдома – це pesebre: композиція із декількох фігурок, які представляють сцену народження Ісуса Христа. Вони є які завгодно: зовсім маленькі і величезні, китайського масового виробництва і справжні витвори мистецтва.

Наприклад, ось така композиція в одному з торгівельних центрів: Різдвяна композиція

Або така на подвір”ї однієї з шкіл: Різдвяна композиція в школі

І така: у моїх родичів вдома: Різдвяна композиція вдома

Стоїть вона в каміні, бо в ці свята збираються маленькі онуки-розбійники і все розносять 🙂

Крім песебре, я ніколи на Різдво не їла різдвяного хліба. Називають вони його Pan de Pascua. Їдять такий солодкий хліб двічі на рік: на Різдво і на Великдень.
Різдвяний хліб
На смак він як дуже сухий і важкий кекс. Як на мене – дуже солодкий. Деякі мають родзинки, мигдаль та горіхи, деякі – засушені фрукти (папайя, ананас тощо).

Але що найцікавіше – то такий собі різвяний лікер. Називається “Мавп”ячий хвіст” (Cola de mono). Чому він так називається, є декілька історій. Одна з них – то зображення мавпи з довгим хвостом на анісовому лікері, який імпортували в Чилі з Іспанії. Інша – що в один дім запросили одного з чилійських президентів (Мануель Монтт) на вечерю і коли він почав вже збиратися додому (бо вже все з”їли і випили), сховали його кольт. І зовсім випадково змішали каву з молоком з місцевою горілкою (aguardiente). Всім цей коктель сподобався, президент вже додому перехотів, з нагоди чого дали напою назву: Кольт де Монтт. (тобто, Монтів кольт). Але, як то звичайно буває, народом багато чужоземних назв перекручується, от і перетворилася президентська зброя на мавп”ячий хвіст.

Щоб ви приблизно являли, що то воно за напій, даю вам його рецептик. Сама я купую готовий “хвіст” в супермаркеті, але традиційно його роблять вдома. Мені особисто цей “хвіст” (домашній ачи купований) дуже подобається і п”ю я його не тільки на Різдво :-).

Так от, на 4 порції візьміть:
– скип”ятити 0,5 л молока, дати вистигнути.
– 3 ст.л. цукру розведіть півсклянкою води і закип”ятіть. Додайте за смаком ваніль, мускатний горіх та зірочку гвоздики.
– Зніміть суміш з вогню, процідіть та додайте 3 ст.л. розчинної кави.
– Додайте 4-5 ст.л. горілки та корицю в паличці, дайте вистигнути.
– Змішайте молоко з отриманною сумішшю.
– Споживайте охолодженим.

Ще одна різдвяна традиція, запозичена у американців – це запечений індик. Вдома ми його не запікаємо, а замовляємо вже готового. Дуже зручно і зовсім не дорого.

Моя сім”я не релігійна і до церкви на месу вони не ходять. Ми просто сідаємо вечеряти, розмовляємо, граємося з дітьми, а опівночі відкриваємо подарунки. Хоча кожен заздалегідь знає, що йому подарують, все одно дуже приємно спостерігати за тим, як радіють твої близькі твому подарунку.

А на Новий рік ми просто вечеряємо і о 12 годині ночі обіймаємося і їмо по 12 виноградин: щоб рік був щасливим. Це у нас іще одне суто сімейне свято. Хоча отелі та клуби пропонують неймовірні новорічні програми, кожного року ми збираємося з батьками та іншими родичами саме вдома. Адже в цей день всі з”їжджаються в Сантьяго і зовсім не хочеться пропустити цю теплу зустріч.

В цей Новий рік під нашими вікнами грав вуличний шарманщик. Він поздоровив нас і побажав щасливого нового року. А я вам передаю його привіт: [kml_flashembed movie="http://www.youtube.com/v/Apz_mEau9aw" width="425" height="350" wmode="transparent" /]

Щасливого Нового року!