Повернулася я із моїх мандрів по Чилі і вирішила написати про дещо, що мене неабияк вразило. Коли їси щось чи п”єш, звичайно, звертаєш увагу на перелік інгредієнтів, але коли там просто літери і цифри, на зразок Е-120, не особливо задумуєшся, що то воно таке. Проте коли тобі його покажуть…

І мені показали того жучка, який ховається за барвником Е-120:
кошеніль
Зараз у четвертому регіоні Чилі, регіоні Кокімбо (в Чилі регіони або, по-нашому, області мають подвійне ім”я: номер та назву, яка може бути пов”язана з географією або історією регіону) цього жучка-черв”ячка кошеніля вирощують на кактусових полях. За кілограм його селянам платять 96 доларів. Якщо врахувати, що на кілограм таких жучків потрібно сотні тисяч, то вже і не такі великі гроші. Але вони його вирощують:
кошеніль на кактусі
Називають його тут Cochinilla, що може бути перекладено як “замазюрка”, “бруднячок”, бо cochino в Чилі значить – брудний, в прямому і переносному значенні. Якщо причавити цього паразита, він випорскує “сік” насиченого пурпурового кольору.

Цей природний барвник в тій концентрації, в якій він додається в продукти харчування та деякі види косметики практично не шкодить здоров”ю, хоча спостерігалися випадки алергій та підвищення гіперактивності. В Чилі дуже популярний газований напій Білц. Він має смак і запах малини, і саме в нього додають кармінову кислоту, видобуту із “замазюрки”:
паразит

Я й так не дуже поважаю газовану воду, а після розчавленого “бруднячка” мені геть її перехотілося. Цікаво, що вегетаріанці не споживають те, що має цей барвник, адже кошеніль для них – то тваринка.