Manuel Sanchez 

Минулої суботи мій товариш, великий шанувальник сучасного чилійського фольклору, запросив мене на презентацію нового диску Мануеля Санчеса (на фото). Сказати правду, до цього концерту я не мала ані найменшої уяви ні про цього співака, ні про пайядорів, ні про гітаррон. Точніше, одного разу мій учень запитав мене про традиційні музичні інструменти України. Пошукавши в ЮТубі, знайшла відео з кобзою та бандурою. А він, здивований кількістю струн і розміром останньої, відразу ж показав мені гітаррон. Мовляв, і в нас теж струн багато!

Гітаррон (guitarrón) – то старовинний автентичний музичний чилійський інструмент (Боже, скільки прикметників!). Якщо перекласти буквально його назву, вийде щось на зразок “гітарище”. До речі, раніше його так і називали guitarra grande (“велика гітара”). З”явився він в 17 сторіччі і вживався переважно для акомпанементу духовного співу. Тепер, звичайно, під нього співають будь-які пісні.

На фото гітаррон  стоїть ліворуч. Його особливість – 25 струн. І незвичайне звучання:

[kml_flashembed movie="http://www.youtube.com/v/etPdWqylKJA" width="425" height="350" wmode="transparent" /] 

(Фотоаппарат мій не пристосований до нічної відеозйомки, але в цьому відео важливіше – звук).

І коротенько про пайядорів. Пайядори – це поети, які імпровізують свої твори, в той час як грають. На концерті Мануеля Санчеса я була просто вражена його здатністю поєднувати, здавалося б, непоєднуване. Спочатку він попросив публіку дати тему для пісні. Одна, друга, третя – про що б не просили глядачі, він складав вірші і тут же співав. Кажуть, що поет складає вірш за 5 хвилин. Професійний пайядор – за 30 секунд. Так воно і було. Наступного разу, як потраплю на такий концерт, дам тему “Українка в Чилі” і запишу цю пісню на диктофон 🙂 Шкода, що не здогадалася зробити це минулої суботи…

 А потім завдання складніше: потрібно було дати не тему, а ціле речення. Потім два, три, чотири речення, зовсім не пов”язані між собою ні за змістом, ні за римою.  І, як не дивно, Мануель склав їх докупии, поєднав змістово і поетично. Всі ми вийшли із зали зачаровані.

Не дивуйтеся пляшці на сцені: Мануель відпивав трохи вина, проголошуючи при цьому різні тости. Жартівливі, політичні, сумні, веселі. Але то не є традицією. Просто тут тільки-но закінчили святкування Дня незалежності і гріх було не підняти келишок чудового вина з цієї нагоди. Щоправда, нам від нього нічого не дісталося 🙂 Хай вже, наступного разу!