Медицина в Чилі
Життя-буття Вересень 21, 2007Сьогодні довелося мені піти в поліклініку. Все ж таки минулі свята далися взнаки: печінка попросила її перевірити. На щастя, нічого такого з нею не сталося, просто переїла смачних емпанадок та смаженого м”яса. Але тема для наступної розповіді у мене з”явилася.
В Чилі є два типи лікарень: приватні і державні. І ті, і ті бувають різних рівнів. В деяких приватних клініках в діагностиці та лікуванні застосовують мало не космічні технології. А деякі державні діють за принципом “пацієнт, допоможи собі сам”.
Зараз я обстежуюся в одній із приватних клінік, http://www.integramedica.cl Це, звичайно, не найкращий з наявних медичних закладів, але один із них. Вже по коридорові можна здогадатися, куди ти потрапив. На жаль, не змогла сфотографувати кабінет лікаря, але можу сказати - там гарно. На стінах - репродукції відомих картин. На столі - сучасний комп”ютер, квіти. Кімнатні рослини теж. Є окрема кімнатка, де ти за необхідності можеш перевдягнутися в лікарняний халат бездоганної чистоти. Але що мені найбільше подобається - це макети і плакати внутрішніх органів. Лікар так талановито використовує цю наочність, що ти просто бачиш себе зсередини і розумієш, що з тобою відбувається. І це при тому, що в школі мені анатомія ну ніяк не подобалася.

Головне - мати медичне страхування. В місяць пристойний контракт виходить десь 100 доларів на людину, але воно того варте: цієї зими чоловік захворів грипом. Одне тільки обстеження (а без нього ніяк - потрібен був лікарняний) коштувало десь 200 доларів. Завдяки страхуванню ми повернули всі витрачені гроші. Це тому, що за нашим контрактом за всі звернення в пункт невідкладної допомоги нам повертають 100%. Так само нічого не платимо за аналізи.
Проте за звичайну консультацію платити потрібно. Вартість одного відвідування в саме цій клініці - десь 35 доларів. З них я плачу тільки 10. Якщо врахувати, що іноді доводиться побувати зразу у декількох лікарів і по 2-3 рази, то вже відчувається ця різниця.
Звичайно, є клініки дешевші, є дорожчі. Я вибрала цю, тому що знаходиться недалеко від дому. А ще тому, що один із лікарів, у якого я обстежуюся - болгарка. Ми натрапили на неї зовсім випадково: коли я йшла на огляд вперше, вибирали скорше інтуітивно, бо знайомств у мене ще не було. І у списку медиків була Галина Іванова. Перше, що спало на думку- росіянка. Записалися на прийом. Виявилося, що вона хоч і не росіянка, але російську розуміє і знає багато про колишній Радянський Союз. З часом, до неї стали ходити практично всі знайомі мені співвітчизники: все ж таки легше пояснити, що тобі болить російською мовою :-).
Ви мене спитаєте: а як рівень обслуговування, рівень лікарів? Скажу - дуже і дуже пристойний.
По-перше, щоб стати студентом медфакультету якого б то не було університету, потрібно мати високий бал PSU. PSU - це екзамени з математики, рідної мови та літератури, історії та географії - обов”язкові, плюс - 1 на вибір, в залежності від того, на яку спеціальність хоче далі йти вчитися. Хоча можна здати екзамени і з усіх предметів - може, знадобиться. За результатами цих екзаменів ти вже дивишся, куди тебе можуть прийняти, а куди краще і не рипатися. Наприклад, при максимальному балі в 800 пунктів для медфаку потрібно мати щонайменше 760 з усіх предметів. І чим престижніший вуз, тим вищий прохідний бал.
По-друге, треба провчитися в медвузі 6 років для того, щоб отримати загальний диплом лікаря, плюс 4 роки - отримати спеціалізацію. Хоча протягом цих 4 років ти вже працюєш і отримуєш зарплатню.
По-третє, Чилі - країна маленька. Якщо ти зарекомендуєш себе як поганий лікар, ти пропав. І дорога тоді або в якусь державну клініку, або в провінційний медпункт, або в небуття. Хоча не факт, що в держклініках тільки погані медики: є всякі.
То ж кожного разу, як я іду на обстеження, я спокійна: мені не доведеться годинами очікувати в коридорах, не повинна буду крадькома сунути до кишені лікаря гроші або нести якийсь подарунок по закінченню лікування, я не зобо”язана бігати по аптекам, шукати “необхідний набір всього необхідного”, зі мною будуть чемні і люб”язні. Як, до речі, і з моїм котом, якого теж доводиться час від часу возити на обстеження або вакцинацію.
Словом, я від щирого серця бажаю всім нам міцного здоров”я!
є цікавий фільм на тему медицина-страхування, правда англійською але він вартий того
SiCKO (2007)
http://www.share.net.ua/forum/index.php?showtopic=2942
Обов”язково подивлюся, обожнюю документальні фільми і Майкла Мура зокрема. Хоча можу передбачити, як саме говориться про “проблеми занадто комерціалізованої системи охорони здоров”я”
Михайлик за словом і відвертими компроментуючими кадрами у кишеню не полізе.
Звичайно, я свідома того, що то є добрячий бізнес для інших, але не для нас, споживачів. І то є болюча тема для мене.
Тільки є тут один момент: в Чилі наймані працівники підлягають обов”язковому страхуванню. І хочеш - не хочеш, 7% від твоєї зарплатні автоматично перераховується на страхування. То ж в наших руках залишається тільки обрати кращу з багатьох пропозицію та просто переконати себе, що ці 7% грошей ніколи й не були твоїми.
Я сама вдома була страхована тільки тоді, коли в школі всіх примусово страхували. А останні 9 років самостійного українського життя ні про яке страхування і не думала. І, з одного боку, страшенно обурююся, що маю такі гроші платити, з іншого, тішу себе думкою про те, що коли надійде час лягати у пологовий будинок, то все мені обійдеться просто в копійки. (Без страхування тільки один день перебування в пристойній лікарні обходиться від 200 доларів. Плюс гонорари лікарям та інші витрати, рахунок іде на тисячі доларів, в залежності від клініки).
LaSet, прокоментуй фільм сам, плз, наскільки то схоже на реальну ситуацію.
[…] колись писала трохи про медицину в Чилі. Вчора ж мені довелося побувати аж у двох медичних […]