Кожного року на свята ми їздимо в Ла Серену – місто за 500 км від Сантьяго на північ. “На північ” в цій країні означає “там, де тепло”.

Така ж ідея чомусь виникає ще у третини жителів Сантьяго :-). Але цього року це стало просто масовим переселенням народів. Траса, якою зазвичай ми їдемо з середньою швидкістю 160 км/годину, цього разу була більш, ніж переповненою. Переконайтеся самі:

І якщо в інші дні ми витрачаємо десь 4 години на дорогу, то зі швидкістю 20 км/годину на деяких ділянках, ми їхали майже 7 годин!!!!

Сьогодні ж зранку поїхали докупити те, чого не вистачало для святкування. В кожному дворі, на кожному будинку, на машинах і в руках людей – прапори і прапорці Чилі. 

Супермаркет теж зустрів одним таким:

Що й казати: полиці з вином, пивом, м”ясом, ковбасами та хлібом порожніли буквально за хвилини.

Чилі – один із світових виробників вина високої якості і в країні жодне свято без нього не обходиться. Як, в принципі, і звичайний обід чи вечеря. 

З пивом допомогли німці ще коли стали селитися в цій країні з середини ХІХ сторіччя.

А м”ясо з ковбасою – то для “асадо”. Я про такий спосіб приготування м”яса писала раніше, правда, російською мовою: http://www.ruso.cl/ru/node/228

Сьогодні мені пощастило: саме коли ми були в супермаркеті, туди приїхав місцевий фольклорний ансамбль.

Минулого року мені довелося-таки навчитися танцювати: мене просто затягнули танцювати в тому ж супермаркеті, коли я йшла з наповненим всячиною візочком. До цього я тільки дивилася та аплодувала тим, хто танцював “Куеку” де б то не було: на народних гуляннях, в типових чилійських ресторанах, на весіллях. Запрошую вас подивитися на цей танок.

[kml_flashembed movie="http://www.youtube.com/v/2HLhNEtw860" width="425" height="350" wmode="transparent" /]

До речі, в ці дні побачити не тільки дітей, але й дорослих, вдягнених у національні костюми – це не рідкість. Є два типи національних костюмів. Такий, як на цих фотографіях – то костюм “уасо” (huaso), тобто селянина. Спробую завтра знайти когось, хто буде вдягнений в інший тип народного одягу – “huaso elegante” – вбрання місцевих поміщиків, латифундистів.

Що ж, поки що закінчую писати – потрібно іти готуватися до асадо 🙂

Фотоаппарат і відеокамера зі мною.